Українські пісні , ігри та таночки , як засіб становлення  дитини

       Для  українського  народу патріотизм був і залишається  найбільшою національною цінністю, тому одним із основних серед патріотичних завдань, що стоять перед нами , є виховання свідомого громадянина – патріота  своєї держави.  

Проблема громадянина – патріота  давня, як світ. Вона повстала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася, колискової пісні, яку співала мама, гри, яку грала в дитинстві...

        Дошкільний вік, як період становлення особистості, має свої потенціальні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму. Якщо патріотизм – це почуття відданості, відповідальності , приязні і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно зацікавити і навчити бути громадянином своєї країни, бути відповідальною в її малих справах, вчинках.

         Дошкільний період найбільш сприятливий для емоційно – психологічного впливу на дитину, коли сила і глибина вражень, дитячі образи сприймання дуже яскраві і сильні і тому залишаються в пам’яті надовго, а іноді і на все життя.

         Проблему формування національної свідомості кожної дитячої особистості  можна вирішити і шляхом занурення дітей в світ народних мелодій, пісень, ігор, розваг.   Адже не можна переоцінити розвиваючий та виховний вплив  українських традицій,  культури та звичаїв. І педагоги,  і музиканти  одностайні в тому, що віковічні духовні традиції нашого народу повинні стати надбанням молоді.  Залучення дітей до українського музичного фольклору є одним із шляхів духовного відродження України.

З народження дитину супроводжують маленькі пісеньки, забавлянки та утішки.

Забавлянки, утішки – це коротеньки пісеньки, або віршики які поєднані із своєрідними вправами і зміцнюють дитину фізично, підтримують радісний, бадьорий настрій. Це форма емоційного спілкування дорослих з дитиною. Їх мета – розвиток дрібних м’язів дитини, ознайомлення з трудовими процесами, побутом народу. Забавлянки й утішки супроводжують усе життя дитини, їх використовують у виховній роботі з дітьми всіх вікових груп.

Близьки до забавлянок народні заклички, примовки.

Заклички – походять від слова “закликати” – звати, прсити, запрошувати. Це від дитячого фольклору: пісенне звернення до природи з проханням допомогти.

Серед малих жанрів українського фольклору є голосилки, мовчанки, мирилки.

Голосилки – це змагання у тривалості “тягнення” певних звуків чи звуконаслідувань

Мовчанки – змагання в мовчанні після тривалих, бурхливих ігор для заспокоїння та відпочинку.

Мирилки – віршові    та музичні твори, тексти яких спрямовані на встановлення дружніх взаємовідносин, перемір’я.

Народ склав і словесні дотепи, кепкування, дражнилки, лічилки. Це специфічний дитячий фольклор, який впливає і на емоційний стан дитини.

Народна пісня раніше обов’язково входила в побут сім'ї, в якій виховувалися діти, хоча зараз дещо більше стали їй приділяти уваги. Українська пісня – це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості. З піснею на вустах він не тільки відзначає свята, не тільки прикрашає народні обряди, а також славить свої перемоги. З українських пісень ми бачимо, як глибоко народ відчуває красу життя. Народні пісні криють у собі таку силу уяви та багатства щирих переживань, що стало джерелом натхнення поетів та письменників.

Народні таночки – це відпочинок для душі та тіла.  Відмінна їх риса – завзятість і веселість, тому їх так люблять діти.  Саме танці для дітей дошкільного віку є стимулом до всебічного розвитку, вони впливають на пластичність, вчать слухати і відчувати музику, тренують майже всі групи м'язів і зміцнюють опорно-рухову і дихальну системи, маленька людина вчиться контролювати емоції.

Народні ігри зі співами і рухом  направлені на розвиток  інтересу  у дітей до пізнання світу, розвивають морально-етичні почуття,  зміцнюють фізично, учать передавати в русі художній образ, відчувати ритм.

 Отже, вплив української народної творчості на розвиток дітей  неоціненний, розвиває духовний світ, виховує естетичні піднесені почуття, розвиває музичний і поетичний слух, стимулює образне мовлення, активізує мовленнєву діяльність, збагачує  внутрішній світ дитини.